Розповім трохи за тему достовірності сетингу і канонізації вигадок гравців. Треба розуміти одну просту істину, яку я намагаюсь донести кожному ведучому-початківцю: гравцям байдуже на ваш глибокий і продуманий сетинг. Єдине, що їх цікавить — це як з ним можна по цікавому взаємодіяти (тобто зламати, вивернути, випробувати, змінити і доповнити).

У якийсь момент я зрозумів, що насправді від сетинга мені треба лише ті 10%, які описують настрій, жанр і якість базові аспекти оточення. Буде то середньовічна катівня, кіберпанкове місто, чи пустельна планета з барвистими людьми і лазерами на кінчиках списів. Все інше вигадаємо разом.

Ось до прикладу, поки я водив свого Космічного ковбоя кампанією, гравці спочатку обачно вивчали межі сетингу, дізнавались за якісь деталі. А от коли освоїлись у новому світі почали додавати в нього своє. Персонажка відвідала бар, а гравчиня запитала, яке пиво тут є. Я запропонував їй вигадати якийсь сорт, і вона придумала “AstroIPA”. Тепер це канон. Канон для столу, і для інших моїх столів і для самої гри. І маючи цей канонізований елемент гравці розігрували більше атмосферних сцен у барах чи на кораблях, де мисливці пили АстроІПУ, бо цей елемент оточення належав їм.

Тому вважаю, що моя задача — збудити уяву гравців, дати їм харчів для роздумів та ідей, а потім лише підштовхувати їх питаннями. Такий спільно збудований сетинг значно більше цінується ніж статичний неповороткий конструкт.